Асоціація традиційних продуктів та національних кухонь України
38 063 777 02 50
написати нам
Головна / Новини / Актуальне / Система реєстрації традиційних і регіональних харчових продуктів у Європейському Союзі та польський досвід у цій галузі

Система реєстрації традиційних і регіональних харчових продуктів у Європейському Союзі та польський досвід у цій галузі

Система реєстрації традиційних і регіональних харчових продуктів у Європейському Союзі та польський досвід у цій галузі

20-06-2015

У Європейському Союзі система реєстрації традиційних і регіональних харчових продуктів функціонує впродовж близько двох десятиліть

У Європейському Союзі система реєстрації традиційних і регіональних харчових продуктів функціонує впродовж близько двох десятиліть. Вона була створена з метою виділити продукти, що виготовляються на основі традиційної рецептури і природних складників, на фоні харчових продуктів, які виготовляються промисловим способом.

Відповідно до принципів системи, після внесення таких продуктів до реєстрів, що ведуться в Європейському Союзі, вони підлягають спеціальному захисту, а виробники зобов’язані забезпечити їх високу якість. Зареєстровані таким чином продукти становлять «еліту» харчових продуктів, які виготовляються у Європейському Союзі, одночасно вони є свідченням багатої кулінарної спадщини сільських місцевостей і часто служать візитною карткою тих регіонів, з яких походять.

Слід зазначити, що хоча переважна більшість зареєстрованих продуктів походить з країн-членів ЄС (27), система залишається відкритою для продуктів, що виробляються в країнах, які не належать до Європейського Союзу. Реєстр традиційних і регіональних харчових продуктів Євросоюзу з часом доповнювався все більшою групою продуктів і харчових засобів, що відрізняються особливими ознаками і виробляються в різних регіонах країн-членів Євросоюзу.

Коли в 2004 році Польща також приєдналась до цього грона, її виробники, за сприяння польської влади, почали активно клопотати про внесення їхніх виробів до престижних реєстрів. Польща, як і інші країни, в яких культивуються різноманітні місцеві кулінарні традиції, має багато про- дуктів, котрі з огляду на їх особливі властивості та обмежену територію виготовлення можуть підпадати під особливий захист. Система Євросоюзу функціонує на підставі чітко визначених правил, серед яких слід назвати низку формальних вимог, пов’язаних із реєстрацією, контролем якості продуктів, а також можливістю використання назв, внесених до реєстру, але виключно після виконання усіх визначених умов.

Продукти, що підлягають захисту, повинні становити немовби невід’ємну частину території (регіону), на якій існують сліди їх багатолітнього виготовлення у незмінному складі. У такій ситуації в Європейському Союзі можливе використання двох відзнак: Захищена назва походження (ЗНП) або Захищене географічне маркування (ЗГП). Обидві відзнаки надаються продуктам з винятковою якістю, але залежно від того, наскільки сильний зв’язок із регіоном, де відбувається процес виготовлення, продукт отримує одну з зазна- чених відзнак. Міцний зв’язок із регіоном віддзеркалений у самій назві продукту, виготовлення якого обмежене чітко визначеною територією.

У випадку Захищеної назви походження весь процес виготовлення повинен відбуватись на конкретно визначеній географічній території, у свою чергу, умовою отримання статусу Захищеного географічного маркування є тісний зв’язок принаймні одного етапу виробництва з цією конкретною територією (підготовка, виготовлення або переробка). Третя можливість – це визнання проукту Гарантованою традиційною специфікою (ГТС), коли значення має не стільки конкретне місце походження, скільки традиційна рецептура і довга історія виготовлення (щонайменше 25 років). Заходи у напрямку реєстрації продуктів у системі Євросоюзу фактично може здійснювати група виробників, незалежно від організаційно-правової форми її діяльності. Буде достатньо, щоби така група була пов’язана з цим самим продуктом.

На практиці необхідно також, щоби група активно брала участь у процесі реєстрації, що становить обов’язкову умову, серед іншого, при підготовці пакету документів і доказів, необхідних для подання реєстраційної заявки. У процесі отримання захищеного статусу в усьому Євросоюзі можна виділити два етапи: національний, що здійснюється державними органами влади, та союзний, у якому остаточну реєстрацію виконує Європейська Комісія. У заявці група виробників повинна вказати, серед іншого, територію виготовлення, опис і метод отримання продукту, а також іншу детальну інформацію. Процедура передбачає оприлюднення розглянутої заявки, щоби забезпечити можливість подати заперечення, якщо такі будуть, у випадку, коли порушуються права інших суб’єктів.

Це тривала процедура, що випливає з необхідності дотримання передбачених у законодавстві строків. Наприклад, претензії до заявки, опублікованої в Урядовому Щоденнику Європейського Союзу, можуть подаватись протягом 6 місяців. Після реєстрації продукт автоматич- но отримує статус «захищеного» на території усіх країнчленів Євросоюзу. Про це інформують застосовані символи або позначення ЄС. Наявність одного з трьох позначень ЗНП, ЗГМ або ГТС – рівноцінне високій і незмінній якості продуктів, які підлягають регулярному контролю, що здійснюється за принципами об’єктивності та неупередженості. Продукти, які зареєстровані, підлягають правовому захисту в усьому Європейському Союзі. Дії, які полягають у використанні визнаного реноме таких продуктів, тобто виведення на ринок продуктів із подібним складом або властивостями (підробки, фальсифікат), атакож введення спо- живачів в оману щодо походження продукту, забороняються. А за їх вчинення загрожує штраф. Отримання продуктом одного із знаків якості ЄС прямо відображається на зростанні зацікавлення споживачів, котрі шукають нестандартних, традиційних продуктів харчування, а внаслідок цього – на підвищенні ціни такого продукту.

Завдяки розпізнаваним знакам ЄС, які служать гарантією якості, продукти отримують також вторований шлях на закордонні ринки високоякісних продуктів. Усе це впливає на переконання, що слід клопотати про можливість внесення чергових продуктів до цієї системи Євросоюзу. Держави колишньої п’ятнадцятки, серед яких провідні ролі відіграють Італія і Франція, мають вже по кілька десятків продуктів, яким присвоєно знаки Євросоюзу. Польський досвід участі в європейській системі реєстрації продуктів харчування Польська кулінарна спадщину, подібно як і у випадку інших країн, складається з багатьох продуктів, які були відомі мешканцям цих земель протягом багатьох поколінь. Інформація про те, що в Європейський Союз здійснює захист харчових продуктів, які пов’язані з конкретним регіоном та характеризуються традиційним складом, з’являлась ще задовго до набуття Польщею членства в Євросоюзі.

Після приєднання Польщі до ЄС, до широкої інформаційної компанії про європейську системи реєстрації продуктів додано також організаційну підтримку та було створено необхідну інституційну структуру6 . У Польщі перші заявки про реєстрацію були подані вже в лютому 2005 року, після неповного року з моменту вступу до Євросоюзу.

З часу першого подання до європейської системи, польські виробники подали ще понад 30 продуктів, з яких на даний момент зареєстровано 20. Це продукти, що не потребують переробки, – овочі і фрукти зі специфічними, особливими властивостями, а також вироби – переважно кондитерські та сири. Всі вони мають унікальний характер з огляду на розпізнавані характерні ознаки, котрі випливають з чинників, що існують на даній території, або з традиції виготовлення. У 2007 році першим з польських продуктів до ре- єстру ЄС потрапила підгалянська бринза – відомий м’який сир, що виготовляється на Підгаллі. Найбільша кількість польських специфічних продуктів була внесена до реєстру, який веде Європейська Комісія, і отримала охоронний статус у наступні два роки (2008-2009).

На даний момент на реєстрацію у якості Захищеного географічного маркування, Захищеної назви походження або Гарантованої традиційної специфіки очікують кільканадцять польських продуктів. У деяких випадках заява вже опублікована в Урядовому Щоденнику Євросоюзу і продукт перебуває за крок до внесення до європейських реєстрів. Серед поданих продуктів опинились також м’ясні вироби, в тому числі мисливська ковбаса і кабан оси, а також риба (заторський короп) та чергові продукти городництва. Вже протягом кількох років на польському прикладі можна побачити, як функціонує система реєстрації у Європейському Союзі. Всі виробники з даного регіону, які хочуть виробляти і продавати зареєстро- вані продукти, можуть звернутись з клопотанням про сертифікат відповідності, який видає уповноважений орган сертифікації. За заявкою виробників проводиться контроль, під час якого досліджується відповідність процесу виготовлення продукту шляхом оцінки окремих етапів виробничого процесу, котрі впливають на його властивості.

Продукт може впроваджуватись в обіг під зареєстрованою в Європейській Комісії назвою, тільки якщо виконує всі вимоги, які стосуються його виготовлення, і описані в специфікації (детальному описі умов і методів виробництва). Найбільше свідоцтв якості8 (понад 100) на даний час було видано виробникам свєнтомацінського рогалика – познанського кулінарного виробу, зареєстрованого як Захищене географічне маркування у 2009 році. Це означає, що згідно із законодавством тільки така кількість конкретних виробників можуть виробляти і продавати споживачам продукт із вказаною назвою, гарантуючи незмінний склад і якість продукту.

У Польщі продукти, що містять знак Євросоюзу, користуються великим за- цікавленням у споживачів, які цінують їх особливі смакові властивості й унікальний регіональний характер. Отримання розпізнаваної у всьому Європейському Союзі відзнаки – це довгий шлях, на початку якого знаходиться заходи, спільно вжиті виробниками з регіону. Вона, звісно, полегшена завдяки вичерпній інформації та отриманню підтримки в реалізації цілого заходу зі  сторони міністерства сільського господарства, представників органів місцевого самоврядування або організацій, що функціонують для розвитку сільських місцевостей.

Однак необхідною умовою залишається свідомість і самоорганізація місцевих громад, а також їх участь у заходах, спрямованих на захист своєї спадщини, частиною якої є регіональні і традиційні продукти, що становлять спільне надбання регіону чи держави. Слід пам’ятати, що вимір захисту таких продуктів не обмежується лише тією користю, яку отримує конкретний виробник, а є значно ширшим і передбачає також прагнення зберегти багаті традиції сільських районів. У Польщі маємо вже кільканадцять позитивних прикла- дів взаємодії всіх цих елементів.

Продукти зареєстровані як Захищена назва походження: Вишня-надвіслянка; Сир «Редиколка»; Осципек; Бринза підгалянська; Підкарпатський падевий мед.

Продукти зареєстровані як Захищене географічне маркування: Курпьовський мед; Корчиньська квасо- ля; Кашубська полуниця; Каліські андрути; Великопольський смажений сир; Свєнтомарцінський рогалик; Вересовий мед із Нижньосілезьких Борів; Ковбаса Лісецька9 ; Сливка суска сехльонська.

Продукти зареєстровані як Традиційна гарантована специфіка: Перекочівник; Олія з льонку; Питні меди: Труйняк, Полторак, Чвурняк, Двуйняк.